І старезне дерево,
Що не дає вже цвіту,
Також наче посміхається
І радіє всьому буянню довкола.
Ніжиться у сонячних променях,
Дихає до запаморочення
Цими весняними пахощами.
Світло та спокійно,
Без заздрощів та важких думок,
З умінням зігріватися щастям інших.
Дай я тебе обійму,
Я теж такий самий.
І кожен зелений листочок,
Як скарб.